День 1: Водоспади Ігуасу. Аргентинська сторона.
Наша подорож почалася з аргентинської сторони водоспадів Ігуасу. Ми прилетіли в аеропорт Пуерто Ігуасу (IGR) з пересадкою в Буенос-Айресі і відразу вирушили до парку з речами. На вході придбали квитки (вартість одного квитка 20 000 аргентинських песо ($AR) ≈ 20 дол. ($), а також залишили речі в камері зберігання (3900 $AR ≈ 4 $). Камера для зберігання досить велика, може вміщувати повноцінні валізи. Сплату карткою прийняли всюди. Важливо мати при собі фізичну карту, оскільки через PayPass платежі не проходять.
Аргентинська сторона парку Ігуасу зустріла нас дощовою і хмарною погодою. Незважаючи на це, ми сіли на паровозик, який нас доставив углиб парку, і вирушили на верхній і нижній маршрути, що відкрили перед нами велич водоспадів з усіх боків. Ми опинилися практично в самому центрі водоспадів. Тут, з лежачих мостів і майданчиків, ми могли роздивитися водоспади з унікальних ракурсів, насолоджуючись їх красою достатньо близько.
В парку також пропонується досить екстремальна екскурсія на човні по річці Iguazu, яка наближує до водоспадів одразу на кілька метрів. Це унікальна можливість не лише побачити водоспади знизу, а й відчути їх потужність. На жаль, через погану погоду ми вирішили не ризикувати і відмовилися від ідеї такої екскурсії.
Коли ми направились до головної визначної пам’ятки парку – “Глотки Диявола”, ми дізналися, що через сильний потік води вона закрита для відвідування. Однак ця таємничість лише додала загадковості усьому досвіду. В той момент ми прийняли краще рішення в цій поїздці, аби таки закрити цей гештальт, але про це докладніше трошки пізніше:).
Відзначивши закінчення аргентинського маршруту баночкою пива (2300 $AR ≈ 2,5 $), ми вирушили на бразильську сторону, де був заброньований наш готель для ночівлі. До речі, ціни в магазинах у парку мені здались досить гуманними, але звісно вони були суттєво вищі, ніж у магазинах у самому місті.
Щоб потрапити на бразильську сторону, ми скористалися громадським транспортом, який тут досить розвинений. Без проблем можна взяти таксі, що було б швидше, але дорожче. Нам називали ціну близько 50 $ за таку поїздку, але ми не шукаємо легких шляхів :).
Наш готель знаходився не в самому місті Фос-ду-Ігуасу, а поруч з парком з боку Бразилії. Ми свідомо зробили такий вибір, щоб не витрачати час на проїзд, а прокинувшись вранці, відразу вирушити в парк, який знаходився в пішій доступності.
Отже, оплативши квиток вартістю 2000 $AR ≈ 2 $, ми вирушили з парку в бік Пуерто-Ігуасу. Каса та зупинка транспорту по цьому маршруту знаходиться праворуч, якщо виходити в напрямку з парку. На центральній автостанції м. Пуерто-Ігуасу ми пересіли на інший автобус, який рушив безпосередньо до парку Ігуасу з бразильського боку. Вартість квитка 2500 $AR ≈ 2,6 $.
Оскільки наша подорож починалась одразу з аеропорту, у нас не було можливості поміняти на місцеву валюту. В аеропорту просто грабіжницьки низький курс і це не мало ніякого сенсу. Але якщо ваш шлях на Ігуасу лежить, наприклад, з Буенос-Айреса, запасайтеся місцевою валютою безпосередньо там.
На бразильському кордоні нам довелося змінити автобус, оскільки проходження кордону громадянами України займає невеликий час і автобус не чекає. Квиток, придбаний на початковий автобус, діє на будь-який наступний за нашим маршрутом. Діставшись до готелю, ми відразу ж лягли спати, оскільки різниця в часі на 5 годин з Україною в зимовий час давала про себе знати.
День 2: Водоспади Ігуасу. Бразильська сторона.
Другий день вітав нас теплою і сонячною погодою, що не могло не радувати, адже плани на цей день були грандіозні.
Свій день ми вирішили почати зі знайомства з різноманітним світом пернатих в парку птахів – Parque das Aves. Вартість квитка 80 бразильських реалів (R$) ≈ 16 $. Прогулянка по тропічних лісах парку дозволяє відвідувачам знаходитися в безпосередній близькості від різних видів птахів. Можливість побачити туканів, папуг, фламінго, а також інших екзотичних представників пташиного світу.
Далі ми вирушили в парк до водоспадів. Оплатили карткою вхідний квиток вартістю 97 R$ ≈ 20 $ і вирушили на посадку в автобус, який везе безпосередньо в парк. Бразильська сторона має маршрут протяжністю приблизно 2 км вздовж річки. По мірі руху, оглядові площадки були оазисами, де можна було зупинитися і насолоджуватися нескінченними панорамними видами та видовищами цього природного дива. Тут, в оточенні буйної рослинності, відкривалися дивовижні огляди, залишаючи враження величі та краси.
В кінці нашої захоплюючої дводенної подорожі в національний парк Ігуасу, ми підійшли до кульмінації нашого туру. Розчарувавшись у перший день, що ми не побачили Глотку Диявола з аргентинського боку, ми твердо вирішили розглянути всю велич цієї визначної пам’ятки з висоти пташиного польоту.
На бразильському боці ми вирушили в бік вертолітної площадки, яка знаходиться навпроти парку птахів. 10-хвилинний політ на гвинтокрилі над парком коштує 610 R$ ≈ 125 $. Але оскільки бразильських реалів у нас не було, у нас прийняли оплату в доларах, звісно, за максимально невигідним курсом, і в кінці кінців ми заплатили по 145 $ з люд., але це було варто того!
Це був момент натхнення та захоплення, який неможливо передати словами. Ця подорож перетворила моє знайомство з водоспадами в унікальний, неповторний досвід, наповнений емоціями та захопленням.
Вертолітна прогулянка – це не просто екскурсія, це невимовне захоплення, яке залишить у Вас слід неймовірних вражень і спогадів на все життя.
Ввечері ми вирушили в аеропорт Фос-ду-Ігуасу (IGU), де нас чекав переліт в Ріо-де-Жанейро.
Яка сторона краща? Аргентинська чи бразильська?
Дослідження парку Ігуасу з обох сторін – аргентинської та бразильської – надає унікальні враження, відображаючи різноманіття і велич цього природного чуда. Складно визначити одну зі сторін кращою, оскільки кожна з них пропонує унікальні можливості і ракурси для сприйняття. Багато мандрівників високо оцінюють аргентинську сторону, вважаючи її більш цікавою. Але за моїм власним досвідом бразильська сторона справила на мене більш глибокі враження. Можливо, вплив погодних умов та втома після тривалого перельоту у перший день відіграли свою роль.
Обидві сторони Ігуасу мають свої унікальні особливості, і визначення того, яка сторона краща, залишається в сфері особистих уподобань. Рекомендую всім мандрівникам відвідати обидві частини парку, щоб повністю оцінити його красу та різноманіття.
Оцініть статтю:
Завантаження...
